Космічні промені — це частинки високої енергії, що можуть рухатися майже зі швидкістю світла. Потрібна неймовірно потужна подія, щоб так прискорити частинки матерії. Астрономи припускають, що космічні промені виникають під час вибухів наднових, які знаменують смерть масивних зір. Але дані, нещодавно зібрані космічним гамма-телескопом «Фермі», ставлять під сумнів цей метод «виробництва» космічних променів і змушують астрономів шукати пояснення.

Результати вивчення метеоритів дають змогу припустити, що катастрофічна «нестабільність» сталася приблизно під час формування Місяця.

У своїй молодості Сонячна система зазнала значних потрясінь: гравітаційні перетягування між планетами-гігантами зрушили їх із орбіт, спричинивши переміщення орбіти Юпітера ближче до Сонця, тоді як Сатурн, Уран і Нептун були відкинуті назовні. Сила тяжіння шалених гігантів викинула Плутон та інші крижані тіла до поясу Койпера, забезпечила поясу астероїдів його теперішнє розташування та змусила незліченну кількість тіл зруйнуватися у внутрішній частині Сонячної системи.

У жовтні 2022 р. міжнародна група дослідників, серед яких були астрофізики Північно-Західного університету (Northwestern University), спостерігала найяскравіший гамма-спалах (gamma-ray burst, GRB) 221009A, який коли-небудь було зареєстровано.

Тепер наукова група під керівництвом дослідника з Північно-Західного університету підтвердила, що явище, відповідальне за історичний спалах, який отримав назву B.O.A.T. («brightest of all time» — «найяскравіше за всі часи») — це колапс і подальший вибух масивної зорі. Наукова група виявила вибух або наднову за допомогою космічного телескопа Джеймса Вебба (James Webb Space Telescope, JWST) NASA. Результати дослідження опублікував журнал Nature Astronomy.

Наскільки стабільні планетні системи? Земля та її семеро братів і сестер завжди будуть ходити своїм небесним шляхом, чи одного разу, можливо, нас випадково викине з нашого космічного дому?

Фізики розуміють закони, які керують орбітами двох небесних тіл, але як тільки додається третє (не кажучи вже про четверте, п’яте чи соте), динаміка стає набагато складнішою. Виникають непередбачувані нестабільності, коли об’єкт може бути випадковим чином викинутий у космос або впасти на головну зорю.

Два крижані астероїди під назвою Морс-Сомнус (Mors-Somnus) дають вченим-планетологам деякі підказки щодо походження та еволюції об’єктів у поясі Койпера. Космічний телескоп Джеймса Вебба (James Webb Space Telescope, JWST) дав змогу науковцям вивчати ці астероїди під час першого циклу спостережень. Виявлено особливості їхніх поверхонь, які дають натяки на походження цих небесних тіл. Ця інформація також важлива для того, щоб пояснити, як Нептун став таким, яким він є нині.