Астрономи вперше виявили край диска в межах якого відбувається зореутворення в Молочному Шляху: воно зосереджене в межах 40 000 світлових років від центра нашої галактики.

Спіральні галактики, такі як Молочний Шлях, утворюють зорі «навиворіт» — починаючи від центра й просуваючись назовні крізь диск. Тож, зазвичай, що далі астрономи дивляться, то молодші зорі спостерігають.

Світні швидкі сині оптичні транзієнти (Luminous fast blue optical transients, LFBOT) — це одні з найяскравіших і найшвидших вибухів у Всесвіті, але їх походження до кінця не зрозуміле. Нове дослідження докладніше розглянуло галактики, в яких відбуваються такі спалахи, пропонуючи дві важливі підказки щодо їхньої природи. Статтю, в якій викладено результати дослідження, завантажено на сервер препринтів arXiv 24 березня поточного року.

Найреалістичнішу картину формування та еволюції галактик з початку Всесвіту розкрито в серії нових та унікальних аудіовізуальних комп’ютерних моделей чи симуляцій. Ці моделі, статті з описом результатів моделювання взяв до публікації журнал Monthly Notices of the Royal Astronomical Society («Щомісячні повідомлення Королівського астрономічного товариства»), показують: стандартна космологічна модель може успішно пояснити спостережуване зростання галактик від першого мільярда років після Великого Вибуху до наших днів, якщо врахувати головні фізичні дані.

Новий синтез астрономічних вимірювань підтверджує наявну невідповідність, яка може вказувати на фізику за межами сучасних моделей космології.

Міжнародна співпраця (колаборація) астрономів зробила одне з найточніших вимірювань швидкості розширення місцевого Всесвіту. Результат поглиблює одну з найважливіших проблем сучасної космології. Джон Блейкслі (John Blakeslee), астроном з NSF NOIRLab (National Science Foundation National Optical-Infrared Astronomy Research Laboratory, Національна дослідницька лабораторія оптичної та інфрачервоної астрономії), яку фінансує Національний науковий фонд США, є учасником колаборації, а для вимірювань використовували дані, отримані за допомогою телескопів з двох програм NSF NOIRLab.

Науковці, котрі виконують дослідження «Експеримент з темної енергії телескопа Гоббі-Еберлі» (Hobby-Eberly Telescope Dark Energy Experiment, HETDEX), виявили десятки тисяч гігантських гало з нейтрального водню, які називають «туманностями Лаймана-альфа». Вони оточували галактики 10–12 мільярдів років тому. Цей етап розвитку раннього Всесвіту називають «Космічний полудень» (Cosmic Noon). Тоді галактики зростали найшвидше. Щоб стимулювати це зростання, їм потрібен був доступ до величезних запасів водню, головної будівельної субстанції для формування зір. Однак донедавна астрономи знайшли лише кілька таких важливих структур.