Газ і пил, що витікають із зір, за певних умов можуть зіткнутися з речовиною поблизу зорі та створити ударну хвилю. Тепер астрономи за допомогою Дуже великого телескопа (Very Large Telescope, VLT) Європейської південної обсерваторії (European Southern Observatory, ESO) зафіксували прекрасну ударну хвилю навколо мертвої зорі. Це відкриття їх здивувало. Згідно з усіма відомими процесами навколо маленької мертвої зорі RXJ0528+2838 не має бути такої структури. Це відкриття, загадкове і приголомшливе, ставить під сумнів розуміння астрономів того, як мертві зорі взаємодіють зі своїм оточенням.

Молочний Шлях має довгу та захопливу історію, яка сягає раннього Всесвіту — приблизно 13,61 мільярдів років тому. За цей час він значно еволюціонував та злився з іншими галактиками, щоб стати галактикою, яку ми бачимо нині. В нещодавньому дослідженні група канадських астрономів створила найдетальнішу реконструкцію того, як Молочний Шлях еволюціонував від своїх найдавніших фаз до сучасної. Використавши дані, отримані за допомогою космічного телескопа Джеймса Вебба (James Webb Space Telescope, JWST), науковці дослідили 877 галактик. Маси та властивості цих галактик (їх називають «близнюки Молочного Шляху») точно відповідають тому, який вигляд, згідно з передбаченнями астрономів, мала Галактика з часом.

Наднова, яку спостерігали китайські та японські астрономи у 1181 році нашої ери, не вибухнула повністю, а натомість розпорошилася та залишила після себе рідкісну «зорю-зомбі», оточену довгими нитками, що нагадують феєрверки. Нове дослідження фізика з Сіракузького університету Еріка Кофліна (Eric Coughlin) пояснює, як утворилися ці незвичайні структури. Після невдалої детонації білий карлик, що вцілів, запустив швидкий, щільний вітер, який врізався в навколишній газ. Зіткнення створило пальцеподібні шлейфи через рідинну нестабільність, але друга нестабільність, яка зазвичай розриває такі структури, так і не сталася. У певному сенсі зоря не зовсім померла!

Гамма-спалахи (Gamma-ray bursts, GRB) є одними з найпотужніших вибухів у Всесвіті, поступаючись лише Великому Вибуху. Більшість з них видно як явище спалаху та його згасання, котре триває протягом кількох секунд або хвилин. Але 2 липня 2025 р. астрономи отримали сповіщення про джерело GRB, яке створювало повторювані спалахи, що тривали понад сім годин. Ця подія, що отримала назву GRB 250702B, є найдовшим гамма-спалахом, який коли-небудь спостерігало людство.

Десятиліттями планетологи вважали, що короткоживучі радіоактивні елементи, такі як алюміній-26, збагатили ранню Сонячну систему через сусіднью наднову. Ці радіоактивні елементи відіграли вирішальну роль у формуванні планет із твердою поверхнею, збіднених водою, таких як Земля. Їх розпад нагрівав молоді планетезималі, а тому вони втратили значну частину накопиченої води та інших летких матеріалів.