Спостереження, виконані під час проходження космічного апарата повз супутник, уможливили перше за понад двадцять років дослідження цього океанського світу. Як наслідок, отримано якісні зображення та унікальні наукові дані.

Знімок з найвищою роздільною здатністю, який коли-небудь отримувала місія NASA «Юнона» (Juno) певної ділянки поверхні супутника Юпітера Європи, показує докладний вигляд дивовижної області сильно розколотої крижаної кори цього небесного тіла.

Офіційного підтвердження нової орбіти астероїда чекати протягом кількох найближчих місяців.

Наземним астрономічним обсерваторіям може знадобитися два місяці, щоб визначити, чи змінилася орбіта астероїда Діморфос (Dimorphos) внаслідок удару в нього космічного зонда DART (Double Asteroid Redirection Test).

Зразки навколоземного астероїда (162173) Рюґу наприкінці 2020 року на Землю доставив японський космічний апарат «Хаябуса-2» (Hayabusa-2).

Рюґу, також відомий як 1999 JU3, є навколоземним астероїдом типу C. Його назва походить від слова Ryūgū (Палац дракона), чарівного підводного палацу в японській народній казці.

Астероїд відкрили у травні 1999 року астрономи, які виконують пошук навколоземних астероїдів Лінкольна (the Lincoln Near-Earth Asteroid Research). Його діаметр становить приблизно 900 м. За 474 доби він робить один оберт навколо Сонця на відстані 0,96 — 1,41 астрономічних одиниць (а.о.).

Пошук позаземного життя нещодавно став ще цікавішим, адже група науковців, до складу якої входив доктор Крістофер Ґлейн (Christopher Glein) з Південно-західного науково-дослідного інституту, виявила нові докази існування базового будівельного блоку для життя у підповерхневому океані супутника Сатурна Енцелада. Нове моделювання вказує на те, що океан Енцелада має бути відносно багатим на розчинений фосфор, важливий інгредієнт для життя.

Стіна щільного газу та пилу нагадує величезну крилату істоту, її сяючу пащу освітлює яскрава зоря, що проникає крізь космічні волокна. Міжнародна дослідницька група у понеділок (12.09.22 — Ред.) опублікувала перші зображення Туманності Оріона, зроблені за допомогою космічного телескопа Джеймса Вебба. Астрономи в захваті від цих світлин.

Зоряний розплідник міститься у сузір’ї Оріона, на відстані 1350 світлових років від Землі, там, де понад 4,5 мільярдів років тому зародилася Сонячна система. Саме тому астрономів цікавить ця частина Галактики, бо її вивчення дає змогу краще зрозуміти, що відбувалося протягом перших мільйонів років еволюції нашої планети.