Планету-немовля помічено всередині кільця навколо її молодої материнської зорі. Це відкриття — небачений раніше погляд на формування планет.

За допомогою телескопа Магеллана в Чилі та Великого бінокулярного телескопа в Аризоні астрономи отримали разючий новий знімок протопланети під назвою WISPIT 2b — газового гіганта, який, за оцінками, приблизно вп՚ятеро масивніший, ніж Юпітер. Його вік становить лише п՚ять мільйонів років. Планету-немовля видно всередині кільцеподібної щілини в пиловому диску, що оточує її молоду материнську зорю WISPIT 2. Майбутня повноцінна планета нині збирає речовину довкола себе.

Після Великого Вибуху по суті виникло два елементи: водень та гелій. Також з’явилася мізерна кількість літію та кількох інших легких ізотопів, але спочатку були водень та гелій. Всі інші, важчі елементи, утворилися пізніше, або в ядрах зір, або через зіткнення зір, або внаслідок інших астрофізичних процесів. Навіть зараз водень та гелій складають таку значну частину матеріального світу, що астрономи називають усі інші елементи металами. Пил на вітрі, можна сказати.

Шість мільярдів тонн за секунду: знайдено мандрівну планету, яка зростає з рекордною швидкістю.

Астрономи виявили величезний «стрибок зростання» так званої мандрівної планети. На відміну від планет Сонячної системи, ці об՚єкти не обертаються навколо зір, а вільно плавають у міжзоряному просторі. Нові спостереження, виконані за допомогою Дуже великого телескопа (Very Large Telescope, VLT) Європейської південної обсерваторії (European Southern Observatory, ESO), показують, що ця мандрівна планета поглинає газ і пил з навколишнього середовища зі швидкістю шість мільярдів тонн за секунду. Це найвищий темп зростання, коли-небудь зареєстрований як для мандрівної планети, так і планети будь-якого типу, що дає цінне розуміння того, як вони формуються та ростуть.

Пояс астероїдів (чи Головний пояс астероїдів — Ред.) міститься між Марсом та Юпітером. Це величезне скупчення каменів, які, як вважають астрономи, ніколи не утворювали одне небесне тіло. Коли Сонячна система формувалася 4,6 мільярда років тому, матеріал у цьому регіоні мав би об՚єднатися в планету, проте гравітаційний вплив Юпітера цьому завадив. Зіткнення каменів стали руйнівними, а не об՚єднавчими. Те, що є нині, містить лише близько 3% маси Місяця, розсіяної на площі в мільйони кілометрів.

Вже понад століття науковці знають, що Всесвіт розширюється. Це явище характеризує константа, названа на честь одного із астрономів, які незалежно підтвердили цей факт (Едвін Габбл та Жорж Леметр). Вона є коефіцієнтом в законі Габбла — Леметра і її називають стала Габбла. З 1990-х років Космічний телескоп імені Габбла (розроблений для вимірювання цієї константи) дав змогу з՚ясувати, що швидкість розширення Всесвіту різна в ранньому й нинішньому Всесвіті. Саме це призвело до появи «напруги Габбла» в астрофізиці та космології, а також теорії темної енергії (Dark Energy, DE) як можливої причини для пояснення цієї розбіжності.