Найреалістичнішу картину формування та еволюції галактик з початку Всесвіту розкрито в серії нових та унікальних аудіовізуальних комп’ютерних моделей чи симуляцій. Ці моделі, статті з описом результатів моделювання взяв до публікації журнал Monthly Notices of the Royal Astronomical Society («Щомісячні повідомлення Королівського астрономічного товариства»), показують: стандартна космологічна модель може успішно пояснити спостережуване зростання галактик від першого мільярда років після Великого Вибуху до наших днів, якщо врахувати головні фізичні дані.

Новий синтез астрономічних вимірювань підтверджує наявну невідповідність, яка може вказувати на фізику за межами сучасних моделей космології.

Міжнародна співпраця (колаборація) астрономів зробила одне з найточніших вимірювань швидкості розширення місцевого Всесвіту. Результат поглиблює одну з найважливіших проблем сучасної космології. Джон Блейкслі (John Blakeslee), астроном з NSF NOIRLab (National Science Foundation National Optical-Infrared Astronomy Research Laboratory, Національна дослідницька лабораторія оптичної та інфрачервоної астрономії), яку фінансує Національний науковий фонд США, є учасником колаборації, а для вимірювань використовували дані, отримані за допомогою телескопів з двох програм NSF NOIRLab.

Науковці, котрі виконують дослідження «Експеримент з темної енергії телескопа Гоббі-Еберлі» (Hobby-Eberly Telescope Dark Energy Experiment, HETDEX), виявили десятки тисяч гігантських гало з нейтрального водню, які називають «туманностями Лаймана-альфа». Вони оточували галактики 10–12 мільярдів років тому. Цей етап розвитку раннього Всесвіту називають «Космічний полудень» (Cosmic Noon). Тоді галактики зростали найшвидше. Щоб стимулювати це зростання, їм потрібен був доступ до величезних запасів водню, головної будівельної субстанції для формування зір. Однак донедавна астрономи знайшли лише кілька таких важливих структур.

Незвичайна група астрономів використала дані «Слоанівський цифровий огляд неба-V» (Sloan Digital Sky Survey-V, SDSS-V) та спостереження за допомогою телескопів Magellan в обсерваторії Лас-Кампанас (Las Campanas Observatory, LCO) Інституту Карнеґі в Чилі, щоб відкрити у видимому Всесвіті найчистішу зорю під назвою SDSS J0715-7334. Результати дослідження оприлюднив журнал Nature Astronomy.

Дуґлас Адамс (письменник, автор книжки «Путівник Галактикою для космотуристів» — Ред.) сказав нам, що відповідь на питання про життя, Всесвіт і все інше — це число 42. Якби ж космологія була такою простою. Астрономи роками сперечаються про таке ж фундаментальне число, і досі не можуть дійти згоди.