Астрономи визначили сірку як потенційно вирішальний індикатор для звуження пошуку життя на інших планетах. Сірка сама собою не обов’язково є показником придатності планети для життя. Але значні концентрації діоксиду сірки в атмосфері планети можуть свідчити про те, що планета, ймовірно, якраз непридатна для життя. І дослідники в такому разі можуть не брати її до уваги.

Астрономи зазирнули крізь атмосферу планети за межами Сонячної системи, вперше відобразивши її тривимірну структуру. Для цього вони об’єднали всі чотири телескопи, які разом становлять Дуже великий телескоп (Very Large Telescope, VLT) Європейської південної обсерваторії (European Southern Observatory, ESO). Це дало змогу виявити потужні вітри, що переносять такі хімічні елементи, як залізо та титан, і формують складні погодні умови в атмосфері планети. Відкриття відчиняє двері для докладного вивчення хімічного складу та погоди екзопланет.

Оприлюднений в журналі Astronomy & Astrophysics унікальний набір даних про наднові типу Ia може змінити те, як космологи вимірюють розширення Всесвіту протягом його історії.

Дослідження, результати якого оприлюднені в Journal of Cosmology and Astroparticle Physics (JCAP), представляє методику перевірки припущення про космічну однорідність та ізотропію, відомого як космологічний принцип. Це можна зробити завдяки використанню ефекту слабкої гравітаційної лінзи, тобто спотворення світла, описаного загальною теорією відносності, на астрономічних зображеннях, отриманих новими обсерваторіями, такими як космічний телескоп «Евклід» (Euclid Space Telescope). Пошук доказів аномалій у космологічному принципі може мати глибокі наслідки для нашого нинішнього розуміння Всесвіту.

«Ці результати були несподіванкою — ми виявили більше забруднення від зір в наших даних, ніж ми очікували».

Нове дослідження показало: мінливі зорі, що яскравішають і тьмяніють протягом лише кількох годин, можуть спотворювати погляди астрономів на тисячі планет за межами Сонячної системи.

Група науковців, яка виконала дослідження, дійшла до цього висновку, вивчивши на підставі спостережних даних від Космічного телескопа імені Габбла 20 екзопланет, коли вони проходили по диску своїх материнських зір. Виявилося, що зміни зоряного світла, спричинені гарячішими та холоднішими ділянками на поверхні зір, сильніше спотворювали тлумачення складу атмосфер екзопланет, ніж досі вважали астрономи.