Минуло понад 400 років з моменту нашого першого погляду на Всесвіт через телескоп Ґалілея. Зараз ми, можливо, ось-ось досягнемо ще однієї неймовірної віхи, оскільки астрономічна спільнота з нетерпінням чекає ще одного історичного моменту! 23 червня 2025 року о 15:00 за Всесвітнім часом обсерваторія Рубін представить свої перші разючі зображення в рамках так званої події «Перший погляд» («First Look»).

Історія телескопа розпочалася на початку XVII століття, коли голландський виробник окулярів Ян Ліпперсгей виявив, що комбінування лінз дає змогу збільшувати віддалені об’єкти. Ґалілео Ґалілей швидко вдосконалив конструкцію та став першим, хто дослідив небо, відкривши кратери Місяця, супутники Юпітера та кільця Сатурна. Протягом століть телескопи еволюціонували від простих комбінацій лінз до масивних наземних інструментів з величезними дзеркалами, а зрештою до космічних інструментів, таких як Космічний телескоп імені Габбла (Hubble Space Telescope, HST). Це дало можливість усунути вплив атмосфери Землі на астрономічні спостереження. Сучасні передові телескопи, такі як космічний телескоп Джеймса Вебба (James Webb Space Telescope), використовують передові технології, щоб зазирнути в космос глибше, ніж будь-коли раніше.

Науковці, які працюють з космічним телескопом Джеймса Вебба (James Webb Space Telescope, JWST) NASA, зробили захопливе відкриття про ранній Всесвіт. Вони виявили десятки малих галактик, котрі відіграли величезну роль у перетворенні нашого космосу з темного, туманного місця на яскравий, чистий Всесвіт, який ми бачимо нині.

Завдяки нахиленій орбіті навколо Сонця, космічний апарат Solar Orbiter (ним управляє Європейське космічне агентство) став першим, хто отримав зображення полюсів Сонця із-за площини екліптики. Унікальний погляд Solar Orbiter на Сонце змінить наше розуміння його магнітного поля, циклу сонячної активності та механізмів космічної погоди.

Будь-яке зображення Сонця, яке ви коли-небудь бачили, було зроблене з точки, направленої на його екватор. Це тому, що Земля, інші планети та всі наявні космічні апарати обертаються навколо Сонця в межах уявного плоского диска, який називають площиною екліптики. Маючи орбіту, нахилену до цієї площини, Solar Orbiter показує Сонце під новим кутом.

У рамках програми «Чикаґо-Карнеґі Габбл» (Chicago-Carnegie Hubble Program) астрономи, які використовують космічний телескоп Джеймса Вебба NASA/ESA/CSA, виконали нові вимірювання сталої Габбла. Їхні результати узгоджуються з сучасною стандартною моделлю Лямбда-холодної темної матерії (Lambda cold dark matter, ΛCDM) без потреби додаткових нових фізичних даних.

«Нові дані свідчать про те, що наша Стандартна модель Всесвіту витримує випробування», — сказала професор Венді Фрідман (Wendy Freedman) з Чиказького університету. «Це не означає, що в майбутньому ми не знайдемо речей, які суперечать цій моделі, але натепер стала Габбла, здається, не є такою».

Пошук життя на інших планетах потребує методу просіювання хімії їхніх атмосфер. Якби інший вид спостерігав за Землею в пошуках життя, він би шукав «потрібну» хімію в атмосфері. Це включає пошук кисню, оскільки він виникає через фотосинтез у рослин та діяльність деяких бактерій. Отже, головним є пошук залежних від життя хімічних «сигналів» на екзопланетах.