Науковці Гарвард-Смітсонівського астрофізичного центру (Harvard-Smithsonian Center for Astrophysics, CfA) і Технологічного інституту Нью-Джерсі (New Jersey Institute of Technology, NJIT) оголосили про перше успішне спостереження та вимірювання характеристик «центрального двигуна» сильних сонячних спалахів. Результати дослідження, оприлюднені в журналі Nature Astronomy, розкривають джерело інтенсивної енергії, що живить сонячні спалахи.

Астрономи, які виконують Слоанівський цифровий огляд неба (Sloan Digital Sky Survey, SDSS), оприлюднили 19 липня 2020 року всебічний аналіз найбільшої тривимірної мапи Всесвіту, що була коли-небудь створена раніше. Ця мапа дає змогу заповнити найсуттєвіші прогалини в результатах наших досліджень еволюції Всесвіту.

Ще один космічний зонд приєднався до армади апаратів, що спостерігають за Сонцем. Штучний супутник Сонця (Solar Orbiter) Європейського космічного агентства виконав 15 червня поточного року свій перший близький прохід повз світило на відстані 77 мільйонів км, тобто приблизно вдвічі ближче до Сонця, ніж Земля. Цей перший перигелій, що стався до того, як Solar Orbiter розпочав повноцінні наукові операції, дав змогу отримати разючі зображення зовнішньої атмосфери Сонця.

Об’єднані Арабські Емірати (ОАЕ), невелика країна Перської затоки, перебуває на шляху великого прориву: приєднання до США, Радянського Союзу, Європи та Індії — елітного клубу країн, які успішно відправили космічні апарати на Марс. 15 липня поточного року Марсіанська місія Еміратів (Emirates Mars Mission, EMM) — також відома як космічний зонд (супутник) «Надія» (Hope satellite) — має стартувати за допомогою японської ракети-носія. До Червоної планети космічний апарат прибуде в лютому 2021 року.

Те, як саме дме сонячний вітер у міжпланетному просторі, має велике значення для безпеки астронавтів на Місяці. Використовуючи дані кількох місій NASA, науковці виявили, що вітер з швидких частинок від Сонця, може спричинити розгойдування хвоста земного захисного магнітного «пузиря», як це відбувається з вітровказом при сильному вітрі. Такий рух може змістити хвіст так далеко від центрального напрямку, що Місяць опиниться під дією заряджених частинок. Це відкриття, що вказує на раніше невідому небезпеку (коли Місяць стає без захисту від сонячної активності), допоможе науковцям та інженерам підготуватися до майбутніх місячних місій.