Нові спостереження можуть допомогти пояснити, як утворюються великі зорі. Цей процес досі є загадкою для астрономів.

Одна з багатьох ділянок зореутворення в галактиці M33. Тут з масивних хмар пилу та газу формуються нові зорі. Фото з сайту www.astronomy.

Астрономи стали свідками рідкісної події: народження масивних зір на відстані 2,73 мільйона світлових років у галактиці з сузір’я Трикутник (Мессьє 33). У центрі двох величезних газових хмар, що зіткнулися, виявлено близько 10 молодих зір, маси яких в десятки разів перевищують масу Сонця. Їх відкриття вказує на те, що такі зіткнення хмар є основною причиною формування великих зір в близьких до Землі ділянках Всесвіту. Це виявлення може допомогти відповісти на давнє питання про те, як утворюються великі зорі.

Науковці Гарвард-Смітсонівського астрофізичного центру (Harvard-Smithsonian Center for Astrophysics, CfA) оголосили про відкриття наймасивнішої зорі, яка коли-небудь була знищена вибухом наднової. Отримані результати, оприлюднені в Astrophysical Journal, не піддаються поясненню відомими моделям того, як гинуть масивні зорі, й дають уявлення про смерть перших зір у Всесвіті.

Уявлення художника про спалах пара-нестабільної наднової SN 2016iet. Фото з сайту www.cfa.harvard.edu.

Уперше незвичний об’єкт зареєстрував у листопаді 2016 р. супутник Європейського космічного агентства «Гайя» (Gaia). Подальші три роки інтенсивних спостережень за надновою SN2016iet виявили характеристики — неймовірну тривалість та велику енергію спалаху, незвичайні сліди хімічних речовин та середовище, бідне на метали — все те, що в наявній астрономічній літературі досі не йшлося.

Нове дослідження вказує на те, що наша планета, можливо, була бомбардована астероїдами значно раніше, ніж досі вважали деякі науковці.

Уявлення художника про зіткнення Землі з великим астероїдом. Фото з сайту www.sciencedaily.com.

Ласкаво просимо до ранньої Сонячної системи. Одразу після формування планет понад 4,5 мільярди років тому наше космічне сусідство було хаотичним місцем. «Хвилі» комет, астероїдів і навіть протопланет проникали до внутрішньої Сонячної системи, де окремі з цих об’єктів стикалися із Землю. Нещодавно міжнародна група науковців на чолі з геологом Колорадського університету в Боулдері (США) Стівеном Мойзсісом (Stephen Mojzsis) склала нову часову шкалу цього насильницького періоду в історії нашої планети.

Як виникають галактики, такі як наш Молочний Шлях? Як вони зростають і змінюються з часом? Процеси, що «відповідають» за формування галактик, є загадкою протягом десятиліть, але група науковців під керівництвом дослідників з Аризонського університету завдяки комп’ютерному моделюванню зробила крок вперед у пошуку відповідей.

Група науковців на чолі з дослідниками із Аризонського університету створила на суперкомп'ютері мільйони різних всесвітів, кожен з яких підкорявся різним фізичним теоріям щодо того, як мають утворюватися галактики. Фото з сайту https://uanews.arizona.edu.

Спостереження за реальними галактиками в космосі можуть дати інформацію про них лише на певний момент часу, тому дослідники, які хочуть з’ясувати, як розвиваються галактики протягом мільярдів років, мусять вдаватися до комп'ютерного моделювання. Традиційно астрономи використовували цей підхід для побудови та перевірки нових теорій утворення галактик у послідовності, тобто одна за одною. Пітер Бегроозі (Peter Behroozi), доцент в Обсерваторії Стюарда Аризонського університету та його команда «зламали» цю традицію, створивши мільйони різних всесвітів на суперкомп’ютері. Кожен з них підпорядковувався різним фізичним теоріям того, як мають утворюватися галактики.

Дослідники сподіваються зазирнути у майбутнє нашої планети, шукаючи радіохвилі від залишків колишніх планетних систем навколо інших зір.

Щільні ядра колишніх планет можуть пережити період розширення зорі та її перетворення в білого карлика. Фото з сайту www.astronomy.com.

Через п’ять — шість мільярдів років Сонце розшириться й перетвориться в червону гігантську зорю в сотні разів більшу, ніж зараз. Воно поглине Меркурій і Венеру, можливо, і Землю, а потім повільно скине свою зовнішню оболонку. Гаряче, щільне ядро, що залишиться на місці Сонця, матиме назву білий карлик. Він світитиме ще мільярди років.