9 грудня 2021 року з Космічного центру NASA імені Кеннеді у Флориді стартувала ракета-носій SpaceX Falcon 9, що вивела за межі Землі на низьку (висота приблизно 600 кілометрів) екваторіальну орбіту нову астрономічну обсерваторію Imaging X-ray Polarimetry Explorer (IXPE). Орбіта з нахилом майже 0° дає змогу уникнути впливу Південноатлантичної аномалії, регіону, де внутрішня частина радіаційних поясів Ван Аллена наближається до Землі. Перше світло і початок наукових операцій для IXPE мають відбутися на початку січня 2022 року, коли буде виконано спостереження за залишком наднової Кассіопя A.

Коротко

Коли 24 листопада 2021 року космічний зонд NASA DART (Double Asteroid Redirection Test) розпочне першу в світі місію для зміни напрямку руху астероїда, мережа Estrack (European Space Tracking network — Європейська мережа космічного стеження) відіграватиме важливу роль — знайти, відстежувати та підтримувати зв’язок з космічним апаратом, коли він віддалятиметься від Землі, прямуючи до своєї цілі, 170-метрового астероїда Діморфос.

Докладніше

Діморфос, довжина якого становить приблизно одне з половиною футбольне поле, нині перебуває на відстані майже 500 мільйонів кілометрів від Землі. Обертаючись навколо Сонця, він то наближається до орбіти Землі, то виходить за межі орбіти Марса. Це небесне тіло є компонентом подвійної астероїдної системи, що існує завдяки силі тяжіння. Другий її компонент —  майже уп’ятеро більший астероїд Дідимос.

Національна академія наук (США — Ред.) докладно визначила напрямки розвитку астрономії та астрофізики на найближче десятиліття.

Унікальні космічні телескопи проходять довгий шлях від пропозиції, потім проєкту і, зрештою, запуску. Тому кожні десять років спільнота астрономів готує рекомендації щодо інструментів та засобів, які їм знадобляться для подальших досліджень. Результат цієї роботи, відомий як «Десятирічний огляд для астрономії та астрофізики» (Decadal Survey for Astronomy and Astrophysics), — це велика справа для астрономічної спільноти, бо він є планом розвитку астрономічних досліджень на поточне десятиліття й подальші роки.

Які сили діють у прихованих від погляду астрономів центрах хмар, де відбувається формування масивних зір? Нові спостереження проливають додаткове світло на роль гравітації та закручених магнітних полів.

Даремський (Великобританія), Торонтський (Канада) і Принстонський (США) університети об’єднали зусилля з NASA та Канадським космічним агентством для створення нового виду астрономічного телескопа. Цей інструмент, названий «Телескоп на повітряній кулі надвисокого тиску для отримання зображень» (The Superpressure Balloon-borne Imaging Telescope, SuperBIT), літатиме прикріплений до наповненої гелієм кулі розміром з футбольний стадіон на такій висоті, що 99,5% атмосфери Землі будуть лежати нижче від нього. Запуск телескопа заплановано на квітень наступного року. За його допомогою астрономи планують отримати зображення з високою роздільною здатністю. За цим параметром вони будуть не гірші від зображень, які робить Космічний телескоп імені Габбла.

Про новий телескоп розповів 21 липня 2021 р. на Національному з’їзді астрономів Королівського астрономічного товариства Великобританії Мохамед Шаабан (Mohamed Shaaban), доктор філософії Торонтського університету.