«Сонячний зонд Паркера» (Parker Solar Probe) закінчують готувати до наміченого на 11 серпня 2018 року старту із Землі й польоту до Сонця. Історична космічна місія, споряджена NASA, покликана суттєво розширити наші знання про Сонце і його «поведінку», яка впливає на Землю та інші тіла Сонячної системи. Зонд пройде крізь верхню атмосферу Сонця, ближче до його поверхні, ніж будь-який космічний апарат до цього, щоб уможливити дослідження нашої зорі з близької відстані.

Нижче ми відповідаємо на два найважливіших запитання щодо місії Parker Solar Probe. Перше з них: навіщо? (які цілі місії). Друге ― як? (в який спосіб і з якими інструментами космічний зонд має досягти поставлених цілей).

На початку доби 17 квітня 2018 року (о 1 год 32 хв київського літнього часу) з космодрому на мисі Канаверал (Флорида, США) має стартувати ракета-носій SpaceX Falcon 9 з космічним апаратом Transiting Exoplanet Survey Satellite (TESS) — супутником для спостережень транзитних екзопланет. Це нова місія NASA для пошуку планет біля зір нашої галактики.

Чи існує життя у Всесвіті? Це питання хвилювало людство задовго до того, як було з’ясовано наскільки величезним є Всесвіт — тобто до появи сучасної астрономії. Впродовж 20-го століття, завдяки появі нових телескопів, радіоастрономії та космічних обсерваторій, було зроблено багато зусиль, спрямованих на пошук позаземних цивілізацій (extra-terrestrial intelligence, ETI).

Проте, людство досі знає лише одну цивілізацію у Всесвіті — нашу власну. І поки ми не виявимо інопланетну цивілізацію, найкраще, що ми можемо зробити, це висувати гіпотези про ймовірність їх існування. Саме тут варто пригадати знамените рівняння Дрейка — назване на честь астронома д-ра Франка Дрейка. Сформульоване в 1960-х роках, це рівняння оцінює кількість можливих позаземних цивілізацій, виходячи з низки факторів.

Для нового типу телескопа потрібен новий тип астронома.

Будівництво Великого синоптичного оглядового телескопа (Large Synoptic Survey Telescope, LSST) в Чилі зараз (наприкінці 2017 р. — Ред.) перебуває приблизно на півшляху між першим каменем, закладеним в фундамент, та першим світлом. Його 3-тонна камера, побудована за підтримки Національного наукового фонду, стане найбільшим цифровим інструментом, який коли-небудь був створений для наземної астрономії. Вона робитиме знімки так швидко, що буде отримувати кожні три ночі зображення всього південного неба. Еді Конноллі (Andy Connolly), професор астрономії в Університеті штату Вашингтон і керівник групи моделювання для LSST, заявив в одному з своїх публічних виступів, що Космічному телескопу імені Габбла знадобилося б 120 років для отримання зображення такої ділянки неба.

Виявлення гравітаційних хвиль в позаминулому році спричинило «хвилювання» у всіх розділах фізики. Вони підтвердили, що космос дійсно поводить себе як субстанція, яку можна розтягнути і стиснути (саме це передбачала загальна теорія відносності Альберта Айнштайна). Вони також відкрили нову еру в астрономії.

У 2017 р. науковці виявили гравітаційні хвилі від події, яку також вдалося спостерігати з допомогою телескопів: близько 130 мільйонів років тому дві нейтронні зорі наблизилися по спіралі одна до одної і злилися в один об’єкт — таке явище називають кілонова (астрономічне явище злиття двох нейтронних зір або нейтронної зорі та чорної діри — Ред.). Зорі, які швидко оберталися, створювали гравітаційні хвилі у просторі. 17 серпня поточного року їх зареєстрували на Землі Лазерна інтерферометрична гравітаційно-хвильова обсерваторія (Laser Interferometer Gravitational-Wave Observatory, LIGO) та обсерваторія Virgo. Оскільки хвилі виникли щойно відбулося злиття зір, науковці, які їх виявили, мали достатньо часу, щоб сповістити астрономів про світло та випромінювання, які незабаром мали з’явитися.