1 листопада 1961 р. Кілька видатних вчених зібралися в Національній радіоастрономічній обсерваторії Ґрін-Бенк в Західній Вірджинії на триденну конференцію. Роком раніше на цьому об’єкті було виконано перший сучасний експеримент (Project Ozma) SETI, в якому нині знамениті астрономи Френк Дрейк і Карл Саґан за допомогою телескопа Green Bank (він же «Велике вухо») спостерігали за двома сусідніми зорями, схожими на Сонце, — Епсилон Ерідана і Тау Кита.

Вода рухається. На Землі вона рухається як річки, у вигляді дощу або як підвищення рівня океану. У космічному просторі її рух є не таким помітним, але не менш важливими, і поки що ми дуже мало розуміємо цей процес. На щастя, у нас був інструмент, спостережні дані якого допоможуть нам спробувати зрозуміти це краще — космічна обсерваторія «Гершель». Незважаючи на те, що вона не працює вже понад 8 років, група науковців тільки тепер зробила огляд усіх статей, котрі були підготовлені з використанням даних від телескопа «Гершель» і в яких розглядали питання води: від її виникнення в міжзоряних хмарах до місця її останнього розміщення на планетах. Є ще певні прогалини, але це суттєвий крок до кращого розуміння руху води в космічному просторі.

Зіткнення нейтронних зір і чорних дір дають змогу зрозуміти не лише еволюцію зір: ці злиття також можуть бути ключем, який уможливить точні вимірювання космологічних параметрів, що описують наш всесвіт. Результати нещодавнього дослідження вказують на те, чого можна чекати в галузі космології в найближчі кілька десятиліть. Ці сподівання спираються на той факт, що астрономи тепер мають можливість використовувати різні канали для отримання інформації про небесні тіла і явища (так звана багатоканальна астрономія — Ред.).

Гравітаційні хвилі принесли багато інформації про далекі чорні діри та нейтронні зорі, але вони також можуть дати масштабне уявлення про те, як влаштований наш всесвіт. Нове дослідження з’ясувало, як реєстрація гравітаційних хвиль може незабаром усунути тривалу невідповідність у вимірах розширення Всесвіту.

Земля добігає останні кілометри, щоб замкнути вкотре еліпс своєї орбіти довкола Сонця і зробити 2020 рік за григоріанським календарем історією. Хоча рік був складним через пандемію коронавірусу (більшість астрономічних обсерваторій на деякий час припиняли спостереження), але наука про зоряне небо здобула нові знання, збагатилася новими інструментами і, на жаль, зазнала втрат. Нижче дуже коротко (але із посиланням на докладніший матеріал) ідеться про найважливіші, як на наш погляд, досягнення астрономії в 2020 році, про нові телескопи й космічні астрономічні місії, а також про людей, які пішли у зоряну вічність в цьому році. Матеріал підготовлено за публікаціями в розділах «Новини» на Українському астрономічному порталі, інтернет-журналі «Наше небо» та сайті «Астроосвіта».