У новій статті в журналі Nature стверджується, що у повідомленнях про можливі докази позаземного життя потрібно наводити більше нюансів.

Оскільки дослідження, спрямовані на пошук позаземного життя, стають дедалі активнішими, то науковцям, можливо, доведеться трохи змінити зміст повідомлень про результати своїх пошуків. Дослідникам треба повідомляти про докази існування інопланетного життя за шкалою, схожою на шкалу рівня технологічної готовності, яку зазвичай використовують для оцінки готовності компонентів космічної місії, стверджують автори статті в Nature. Мета полягає в тому, щоб зробити пошук життя менш «бінарним» — життя чи його відсутність — і точніше виразити результати пошуків в термінах узгодженої наукової невизначеності.

Астрономи побачили в нашій галактиці планетну систему, що своїм виглядом нагадує Сонячну систему в далекому майбутньому (через кілька мільярдів років).

Використавши метод гравітаційного мікролінзування (його суть в тому, що коли ближча до Землі зоря опиняється на одному промені зору з віддаленішою, то гравітація ближчої зорі діє як лінза, підсилюючи світло далекої зорі), астрономи виявили екзопланету-гігант, тобто схожу на Юпітер, навколо зорі білий карлик. Ця планетна система, що лежить на відстані понад 6,5 світлових років від центра нашої галактики Молочний Шлях, є, ймовірно, аналогом кінцевого етапу еволюції Сонця та Сонячної системи.

Австралійські та голландські дослідники несподівано виявили радіохвилі, що надходять від далеких зір — червоних карликів. Такі сплески радіохвиль можуть вказувати на невидимі екзопланети, що потенційно уможливлює появу нового методу відкриття екзопланет.

«Ми виявили сигнали від 19 далеких червоних карликів, чотири з яких можна найкраще пояснити існуванням планет, що обертаються навколо цих зір», — сказав Жозеф Каллінґем (Joseph Callingham), провідний дослідник з Лейденського університету та голландської національної обсерваторії ASTRON.

Нове дослідження, де показано, як вибух масивної зорі, позбавленої верхніх шарів, може привести до утворення важкої нейтронної зорі або маломасивної чорної діри, вирішує одну з найскладніших головоломок, що виникають при спробі науковців пояснити результати реєстрації за допомогою гравітаційно-хвильових обсерваторій LIGO і Virgo сигналів від злиття нейтронних зір.

Гравітаційні хвилі, виявлені уперше за допомогою вдосконаленої Лазерної інтерферометричної гравітаційно-хвильової обсерваторії (Laser Interferometer Gravitational-Wave Observatory, LIGO) у 2017 році, були спричинені злиттям двох нейтронних зір, що головно відповідало очікуванням астрофізиків. Але друге виявлення, що трапилося в 2019 році, було спричинене злиттям двох нейтронних зір, загальна маса яких виявилася несподівано великою.

Схожа на пекло екзопланета WASP-76b, що належить до типу надгарячих юпітерів, де залізо випаровується, конденсується на нічній стороні, а потім падає з неба, як дощ, може бути ще більш пекучою, ніж уявляли науковці.

Міжнародна група, очолювана вченими з Корнельського і Торонтського університетів, а також Королівського університету в Белфасті, повідомила про відкриття іонізованого кальцію на екзопланеті WASP-76b. Це означає: або температура її атмосфери вища, ніж вважали науковці раніше, або у верхніх шарах атмосфери дмуть сильні вітри.