Міжнародна група астрономів зробила крок вперед у розумінні еволюції галактик.

Давньою загадкою в астрономії є те, як у центрі спіральних галактик сформувалась чи з’явилась чорна діра. Тепер науковці, об’єднавши дані спостережень у видимому та рентгенівському діапазоні електромагнітного спектра, виявили сліди того, що, ймовірно, колись було маленькою галактикою кулястої форми, яка потрапила в спіральну галактику й спричинила утворення чорної діри великої маси.

Спектроскопічний прилад темної енергії Міністерства енергетики США виміряв 7,5 мільйонів червоних зміщень галактик.

Спектроскопічний прилад темної енергії (Dark Energy Spectroscopic Instrument, DESI) зареєстрував більше галактик, ніж усі інші аналогічні попередні дослідження разом узяті. За допомогою цього приладу лише за сім місяців з початку наукових операцій вчені виміряли червоне зміщення 7,5 мільйонів галактик. Проєктом DESI керує Національна лабораторія імені Лоуренса в Берклі Міністерства енергетики США (U.S. Department of Energy, DOE). Прилад встановлено ​​в Національній обсерваторії Кітт Пік, якою управляє NOIRLab (National Optical-Infrared Astronomy Research Laboratory) NSF (National Science Foundation), на 4-метровому телескопі Ніколаса Ульріха Мейолла.

За допомогою 4,1-метрового телескопа SOAR в Чилі астрономи вперше^⁕ виявили подвійну систему, де зоря, що еволюціонує до стану білого карлика, обертається навколо нейтронної зорі, яка нещодавно стала пульсаром, тобто нейтронною зорею з швидким обертанням навколо власної осі. Пара, яку спершу виявив ​​космічний гамма-телескоп Fermi («Фермі»), — це приклад «відсутньої ланки» в еволюції таких подвійних систем. Астрономи теоретично передбачено їх давно, але досі не спостерігали.

У розділі «Культура» вміщено анкету для глядачів програми «Розмови про Всесвіт з Іваном Крячком» на Ютуб-каналі «Все про Всесвіт».

Просимо усіх охочих заповнити Google форму із запитаннями — цим ви допоможете нам у підготовці нових таких розмов.

Наперед дякуємо!

Астрономи довго вважали, що потрібні мільйони років, щоб такі зорі, як Сонце, почали формуватися. Хмари здебільшого газоподібного водню зливаються під дією гравітації в дозоряні ядра, досить щільні, щоб стискатися до стану, коли «спалахує» ядерний синтез. Водночас магнітні сили утримують матерію на місці й сповільнюють процес її скупчення. Однак спостереження за допомогою найбільшого в світі радіотелескопа ставлять під сумнів цей тривалий період «вагітності». Дослідники змогли докладно вивчити дозоряне ядро ​​у величезній газовій хмарі — розпліднику сотень зірок — і виявили, що крихітний ембріон майбутньої зорі завдяки слабким магнітним полям може формуватися в 10 разів швидше, ніж досі вважали астрономи.