На вміщеній вище світлині — мозаїка із знімків пилових дисків, що обертаються навколо молодих зір. Ці знімки є зразком зображень, отриманих в Міжнародній обсерваторії «Близнюки» (International Gemini Observatory), що входить до складу NOIRLab Національного наукового фонду (NSF). Знімки зроблено в рамках виконання безпрецедентного дослідження 44 молодих масивних зір. Міжнародна група науковців за допомогою телескопа «Джеміні-Південь» (Gemini South) в Чилі виконала дослідження процесу формування планет і виявила потенційну молоду планету з масою Юпітера, а також підтвердила існування двох коричневих карликів. Науковці представили зображення 15 червня поточного року на 240-му з’їзді Американського астрономічного товариства.

Згідно з результатами нового дослідження, незвичну поведінку сірки в атмосфері Венери неможливо пояснити «повітряною» формою позаземного життя.

Дослідники з Кембриджського університету дослідили біохімію та хімію атмосфери Венери, щоб перевірити гіпотезу про життя в її хмарах. Астрономи десятиліттями розмірковували на цю тему. (У 2020 р. йшлося навіть про виявлення ознак життя. Див. замітку «Можливий маркер життя виявлено на Венері» — Ред.) Тепер науковці з Кембриджа виявили, що пояснити склад атмосфери Венери не можна за умови існування там простого життя.

Метеорити дають підказки про деякі жорсткі події, що відбулися на початку Сонячної системи.

Згідно з новим аналізом залізних метеоритів, у ранній Сонячній системі — на відтинку часу між 7,8 і 11,7 мільйонами років після того, як утворилося Сонце, — відбулося велике «дербі» з руйнуваннями. Постійні хаотичні зіткнення астероїдів і планет, які формувалися в той час, спричиняли руйнування металевих ядер астероїдів.

76-секундний період обертання занадто великий, як для досі відомих астрономам пульсарів.

Лише один спалах в небі вказав шлях до дивовижної зорі, що обертається дуже повільно. Ця особливість ускладнила визначення її природи, як пульсара чи іншого зоряного об’єкта.

Використовуючи гравітаційне лінзування, ми можемо спостерігати гази з яких виникли перші галактики.

Науковці з’ясували, що Великий Вибух стався близько 13,8 мільярдів років тому. Незабаром після Великого Вибуху масивні хмари здебільшого газоподібного водню, відомі як системи поглинання Лайман-α (Damped Lyman-α systems, DLA), повільно почали конденсуватися в перші зорі. Потім досить великі групи зір та інша речовина об’єдналися й утворили галактики.