Астрономи припускають — сильні спалахи, які трапляються на зорях, спричиняють тривалу шкоду атмосфері, а отже, й існуванню екзопланет. Нещодавно опубліковані результати нового дослідження наводять докази тому, що такі спалахи лише частково небезпечні для планетних систем, бо вони не направлені в бік екзопланет.

Відтоді, як  у листопаді 2018 року на Марс здійснив посадку космічний апарат NASA InSight (Interior Exploration using Seismic Investigations, Geodesy and Heat Transport — Дослідження внутрішньої будови за допомогою сейсморозвідки, геодезії та потоків тепла), за допомогою надчутливого сейсмометра, наданого французьким космічним агентством, виявлено понад 730 марсотрусів. Близько 35 із них були силою між 3,0 та 4,0 балами. Це дало змогу отримати дані, що уперше показали внутрішню будову Червоної планети.

Таємниці метану на Марсі вже багато років. Науковці роблять суперечливі висновки за результатами виконання окремих місій, таких як Mars Express від Європейського космічного агентства (European Space Agency, ESA) та марсохід Curiosity від NASA. Космічні апарати фіксують спорадичну появу газу на Марса — його ознаки як на орбіті, так і на поверхні, що змінюються залежно від пори року, або взагалі не виявляють метан. Тепер за даними від зонда Trace Gas Orbiter (Штучний супутник для вивчення малих складових атмосфери) ESA встановлено нові верхні межі кількості метану та трьох інших газів (етану, етилену та фосфіну) в атмосфері Марса.

Китайські та британські дослідники розгадали 40-річну головоломку: як на Юпітері виникають регулярні та разючі сплески рентгенівських променів? Виявляється, все пов’язано з магнітним полем газового гіганта.

Формування планет, як відомо, вивчати важко. Процес триває мільйони років, що унеможливлює спостереження в режимі реального часу. Він також залежить від великої кількості факторів, які ускладнють науковцям з’ясовувати його причини і наслідки. Нині астрономи знають: планети формуються з протопланетних дисків довкола молодих зір, що складаються з газу та пилу. Тепер група науковців, яка виконує астрономічні спостереження за допомогою ALMA (Atacama Large Millimeter/submillimeter Array), знайшла зоряну систему, що має протопланетний диск та доволі змінна. Завдяки цій системі дослідники отримали можливість визначити деякі подробиці того, як саме відбувається процес формування планет.