Молочний Шлях містить величезну кількість різноманітних планет: гігантів, які стирають межу між поняттями планета й коричневий карлик (об’єкт, що «не дотягнув до статусу зорі»); крихітних світів, схожих розміром із Місяцем — супутником Землі; планет, що мають як 100-річний період обертання навколо своєї материнської зорі, так і кілька годин; розжарені й холодні світи; планети, що обертаються навколо кількох зір або кружляють довкола пульсарів.

Науковці знаходять їх шляхом спостережень зір, які розгойдуються через дію сили тяжіння, змінюють колір або трохи зменшують яскравість. (Цей останній метод використовує космічний телескоп «Кеплер» — найбільш плідний мисливець за такими планетами всіх часів). І хтось мусить стежити за ними всіма.

Час летить невпинно! Рік за роком зникають у Леті (річка забуття), лишаючи нам тільки пам’ять про пережите, про тих, хто пішов за вічну межу, та результати наших трудів. Нижче дуже коротко (але із посиланням на докладніший матеріал) ідеться про найважливіші досягнення астрономії у 2016 році, про нові космічні місії, а також втрати (люди й апарати) цього року.

Матеріал підготовлено й уміщено в хронологічному порядку за публікаціями (головно в розділах «Новини») сайту «Астроосвіта» та інтернет-журналу «Наше небо».

Мрії збуваються! Майже 60 років (з початку космічної ери) науковці мріють про космічну місію до околиць Сонця. Нині NASA упевнено наближається до цієї мети. У середині липня 2016 р. агентство оголосило, що підготовка місії «Сонячний зонд +» (Solar Probe Plus) перейшла на етап «випереджального розвитку» перед її початком у 2018 році. Космічний апарат створюють в Лабораторії прикладної фізики університету Джона Гопкінса (Балтимор, штат Меріленд).

Після запуску Solar Probe Plus матиме попереду кілька захопливих років, зокрема не менше семи (!) обльотів Венери й сміливе занурення в корону, або зовнішню атмосферу Сонця. Ось деякі подробиці цієї місії:

Рентгенівські знімки, зроблені на вимогу лікаря, бачила кожна доросла людина. Не всі, щоправда, розуміють в який спосіб вдається отримати ці «фотки», хоча й вивчали в шкільному курсі фізики тему про рентгенівські промені. До слова, серед першовідкривачів цих променів був українець Іван Пулюй.

Рентгенівське випромінювання використовують не лише для цілей медицини. Для науковців воно є одним з носіїв інформації про довкілля. З середини минулого століття, коли з’явилася можливість з допомогою ракет піднімати рентгенівські телескопи високо над поверхнею Землі, астрономи реєструють його від різноманітних небесних об’єктів і процесів, що відбуваються в космічному просторі.

Автоматична міжпланетна станція «Юнона» (Juno) вийшла на орбіту Юпітера 5 липня 2016 р. близько сьомої години за київським літнім часом. Ця подія стала фінальною для першого етапу космічної місії Юнони (політ від Землі до Юпітера) і початком наступного ― дослідження протягом двох років найбільшої планети Сонячної системи.

Одразу варто зазначити, що «Юнона» ― не перший космічний апарат на орбіті Юпітера. Протягом 1995—2003 років біля планети працював зонд «Ґалілео».