Стіна щільного газу та пилу нагадує величезну крилату істоту, її сяючу пащу освітлює яскрава зоря, що проникає крізь космічні волокна. Міжнародна дослідницька група у понеділок (12.09.22 — Ред.) опублікувала перші зображення Туманності Оріона, зроблені за допомогою космічного телескопа Джеймса Вебба. Астрономи в захваті від цих світлин.

Зоряний розплідник міститься у сузір’ї Оріона, на відстані 1350 світлових років від Землі, там, де понад 4,5 мільярдів років тому зародилася Сонячна система. Саме тому астрономів цікавить ця частина Галактики, бо її вивчення дає змогу краще зрозуміти, що відбувалося протягом перших мільйонів років еволюції нашої планети.

Зображення отримані в рамках наукової програми Early Release Science, у якій брали участь понад 100 вчених з 18 країн, зокрема Французький національний центр наукових досліджень, Західний університет у Канаді та Мічиганський університет.

Зображення внутрішньої ділянки Туманності Оріона, отримане за допомогою космічного телескопа Джеймса Вебба: [вставка угорі праворуч] молода зоря з диском усередині її кокона (навколо молодої зорі утворюються протопланетний газопиловий диск; ці диски зазнають розсіювання через сильне випромінювання сусідніх зір Трапеції Оріона, внаслідок чого навколо них виникає кокон пилу та газу; майже 180 таких дисків навколо молодих зір (так званих проплідів) виявлено в Туманності Оріона, і HST-10 (той, що на зображенні) є одним із найвідоміших; для порівняння показана орбіта Нептуна); [вставка унизу праворуч] волокна (все зображення багате на волокна (чи нитки — Ред.) різних розмірів і форм; на вставці показано тонкі звивисті волокна, особливо багаті молекулами вуглеводнів і молекулярного водню; науковці вважають, що їх утворення спричиняє турбулентний рух газу всередині туманності); [вставка унизу ліворуч] θ2 Оріона A (найяскравішою зорею на цьому зображенні є θ2 Оріона A — зоря, яка така яскрава, що її можна побачити неозброєним оком із темного місця на Землі; світло зір, що відбивається від частинок пилу, спричиняє червоне світіння в її найближчому оточенні); [вставка угорі ліворуч] молода зоря всередині глобули (коли щільні хмари газу та пилу стають гравітаційно нестабільними, вони стискаються до стану «зародків» майбутніх зір, які поступово стають масивнішими, аж доки у їхньому ядрі не розпочнеться ядерний синтез; ця молода зоря все ще перебуває у своїй материнській хмарі. Автори зображення: NASA / ESA / CSA / PDRs4All ERS Team /  Salomé Fuenmayor. Фото з сайту www.sci.news.

«Ми вражені приголомшливими зображеннями Туманності Оріона», — сказала у заяві астрофізик Західного університету Елс Пітерс (Els Peeters). «Ці нові спостереження дозволяють нам краще зрозуміти, як масивні зорі перетворюють газопилову хмару, в якій вони народжуються», — додала вона.

Світлини Туманності Оріона від Космічного телескопа імені Габбла (ліворуч) та космічного телескопа Джеймса Вебба (праворуч). Авторські права на зображення: NASA. Фото з сайту https://phys.org.

Туманність заповнена великою кількістю пилу, що унеможливлювало її докладні спостереження за допомогою телескопів видимого світла, таких як Космічний телескоп імені Габбла. Однак «Вебб» працює переважно в інфрачервоному діапазоні електромагнітного спектра, що дає змогу проникати крізь пил.

Це дозволило виявити численні разючі структури масштабом до 40 астрономічних одиниць, тобто розміром з Сонячну систему. До них належать щільні волокна речовини, які можуть породжувати нові покоління зір, а також утворювати зоряні системи, що складаються з центральної протозорі, оточеної пиловогазовим диском, де формуються планети.

Світлини Туманності Оріона від космічного телескопа «Спітцер» (ліворуч) та космічного телескопа Джеймса Вебба (праворуч). Авторські права на зображення: NASA. Фото з сайту https://phys.org.

«Ми сподіваємося отримати розуміння всього циклу народження зір», — сказав Едвін Берґін (Edwin Bergin) з кафедри астрономії Мічиганського університету та учасник міжнародної дослідницької групи. «На цьому зображенні ми бачимо цей цикл, де перше покоління зір, по суті, опромінює матеріал для наступного покоління. Неймовірні структури, які ми спостерігаємо, докладно вказують на те, як відбувається зворотний зв’язок в циклі народження зір у нашій галактиці та за її межами».

«Вебб» є найпотужнішим космічним телескопом, який коли-небудь створювали для астрономії. Його головне дзеркало має діаметр 6,5 метрів. Воно складається з 18 шестикутних сегментів, покритих золотом. Телескоп також оснащено п’ятишаровим сонцезахисним екраном розміром з тенісний корт.

За інф. з сайту https://phys.org