Астрономи в журналі Nature Astronomy запевняють, що вони вирішили знатну проблему, яка ставила під сумнів наше розуміння розвитку Всесвіту, — просторовий розподіл слабких галактик-супутників, що обертаються навколо Молочного Шляху. Ці зоряні системи дивно розміщені — вони начебто лежать на величезній тонкій площині, яку називають «площиною супутників» («plane of satellites»).

Таке, здавалося б, малоймовірне розташування збивало з пантелику астрономів понад 50 років. Воно змусило багатьох поставити під сумнів стандартну космологічну модель, що пояснює, як Всесвіт став таким, яким він є нині.

Молочний Шлях — це наша галактика у величезному Всесвіті, але її структура та склад значною мірою досі є загадковими. Величезний міжзоряний простір (міжзоряне середовище — Ред.) поміж мільярдами зір не порожній, а заповнений газом у розрідженому стані. Розсіяний водень випромінює на частоті близько 1420 МГц. Водночас деякі атоми водню збираються докупи й утворюють хмари молекулярного водню. В особливо щільних ділянках таких хмар зароджуються зорі. А молоді та яскраві зорі можуть іонізувати навколишній газ.

Міжнародна група астрономів, яка працює зі спостережними даними від космічного телескопа Джеймса Вебба, повідомила про те, що вони підтверджують відкриття найдавніших натепер галактик. Світлу від цих галактик знадобилося понад 13,4 мільярдів років, щоб досягти Землі. Це означає, що ці галактики існували у Всесвіті, коли після Великого Вибуху минуло менше, ніж 400 мільйонів років. Вік Всесвіту на той час становив лише 2% від його нинішнього віку.

Астрономи в історично амбітній та масштабній місії зі складання мап галактик залучили понад 10 тис. вчених-аматорів у 85 країнах, які допомагають у їхніх пошуках. Тепер вони мають надію значно збільшити кількість волонтерів для унікального проєкту, який міг би вперше розкрити природу темної енергії.

Космічний телескоп NASA/ESA/CSA Jemes Webb отримав уперше ще один результат: молекулярний і хімічний склад атмосфери далекої екзопланети.

Тоді як «Вебб» та інші космічні телескопи, зокрема Космічний телескоп імені Габбла, раніше виявляли окремі компоненти атмосфери цієї розігрітої планети, нові дані спостережень надають повне «меню» атомів, молекул і навіть ознаки активної хімії та хмар. Ці дані також дають натяк на те, який вигляд можуть мати ці хмари зблизька: розірвані, а не як одне однорідне покривало над планетою.