Уявлення художника про систему зорі Kеплер-186, що містить планету Кеплер-186f. Вона лежить у зоні життя своєї материнської зорі, а її розміри співмірні з розмірами Землі. Фото з сайту https://aasnova.org.

Як можна виявити життя на інших планетах? Земля, ймовірно, зможе допомогти в цьому, зважаючи на ефект, який називають червоною межею (Red еdge). У недавньому дослідженні Джек О’Мейлі-Джеймс (Jack O’Malley-James) та Ліза Калтенеґґер (Lisa Kaltenegger) з Інституту Карла Саґана при Корнелльському університеті розглянули вплив різних організмів на червону межу й те, як її можна виявити на екзопланетах.

З 17 до 19 жовтня поточного року телескоп EROSITA, побудований в Німеччині, використав усі сім своїх модулів збору рентгенівських променів для отримання зображення їх джерел в сусідній галактиці.

Після запуску 13 липня 2019 р. рентгенівська обсерваторія «Спектр-Рентген-Гамма» (Spektr-RG) упродовж трьох місяців виконувала політ до місця призначення: точки Лагранжа L2 системи Земля — Сонце на відстані 1,5 мільйона кілометрів від нашої планети. Далі інженери місії підготували телескопи обсерваторії до експлуатації — увімкнули прилади, перевірили різні режими роботи тощо. Незважаючи на деякі проблеми під час цієї фази, налагодження та випробування обладнання показало, що все працює так, як і очікували. Тепер EROSITA бачить близький і далекий Всесвіт в рентгенівських променях.

Аналіз речовини зруйнованих екзопланет, яку поглинули їхні материнські зорі, вказує на те, що принаймні деякі екзопланети з твердими поверхнями можуть мати хімічний склад, схожий на земний та марсіанський. Результати нового дослідження оприлюднив журнал Science 18 жовтня поточного року.

Попередні дослідження показали, що більшість твердих тіл Сонячної системи виникли в середовищі з високим вмістом кисню, приблизно в 100 000 разів вищому, ніж у газі, багатому воднем. Таке окислення, ймовірно, відображає початкові умови, що існували на ранніх стадіях утворення твердих порід навколо Сонця. З цієї першої твердої речовини зрештою сформувалися астероїди, планети і їхні супутники.

Як деякі нейтронні зорі стають найсильнішими магнітами у Всесвіті? Німецько-британська група астрофізиків знайшла можливу відповідь на питання, як утворюються магнетари. Науковці використали великі комп’ютерні симуляції, щоб продемонструвати, як злиття двох зір створює сильні магнітні поля. Якщо такі зорі спалахують як наднові, це може спричинити формування магнетарів. У дослідженні брали участь вчені з Гейдельберзького університету, Товариства Макса Планка, Гейдельберзького інституту теоретичних досліджень та Оксфордського університету. Результати дослідження оприлюднив журнал Nature.

Нобелівську премію з фізики 2019 р. отримали швейцарські астрономи Мішель Майор (Michel Mayor) та Дідьє Кело (Didier Queloz), які виявили планету, що міститься навколо іншої зорі, тобто далеко за межами Сонячної системи. Їх знахідка започаткувала відкриття так званих екзопланет, часто з особливостями, які не схожі на вісім планет, що обертаються навколо Сонця.

Ось якими є передумови щодо пошуку далеких планет, які могли б підтримувати певну форму життя, хоча це й не обов’язково, як вже зараз це стало зрозумілим.