Науковці давно знають про те, що Земля і Меркурій мають металеві ядра. Як і в Землі, зовнішнє ядро ​​Меркурія утворює рідкий метал і досі були лише натяки, що його внутрішнє ядро тверде. Тепер, за результатами нового дослідження, вчені наводять докази того, що внутрішнє ядро ​​Меркурія справді тверде і що воно майже такого ж розміру, як і тверде внутрішнє ядро ​Землі.

Деякі науковці порівнюють Меркурій з гарматним ядром, оскільки його металеве ядро ​​становить майже 85 % від об’єму планети. Це велике ядро ​​— найбільше серед усіх землеподібних планет Сонячної системи — вже давно є однією з найбільших таємниць Меркурія. Вчених також цікавило питання, чи може Меркурій мати тверде внутрішнє ядро.

Радіолокаційні дані, отримані з допомогою космічного зонда NASA «Кассіні» (Cassini), вказують на те, що невеликі озера в північній півкулі Титана — найбільшого супутника Сатурна — навдивовижу глибокі (близько 100 м), містяться на вершинах пагорбів і заповнені метаном. Результати нового дослідження, які оприлюднено в двох статтях у журналі Nature Astronomy, також містять нову інформацію про те, як на Титані виникають метанові дощі.

Людство може незабаром отримати перше зображення чорної діри. Науковці, які працюють з Event Horizon Telescope (EHT, «Телескоп горизонту подій»), оголосили про те, що вони проведуть прес-конференцію в середу, 10 квітня. На ній, як всі очікують, буде показано результат їхніх багаторічних пошуків з метою отримати зображення чорної діри.

Міжнародна група дослідників ретельно перевірила теорію, запропоновану Стівеном Гокінгом, і їхні результати виключають можливість того, що первинні чорні діри розміром менше десятої долі міліметра складають більшу частину темної матерії. Результати дослідження оприлюднив журнал Nature Astronomy.

Науковці знають, що 85 % матерії Всесвіту становить темна матерія. Її гравітаційний вплив перешкоджає, наприклад, зорям нашої галактики розлетітися в різні боки. Однак спроби виявити частинки темної матерії, виконуючи експерименти зі спеціальними детекторами глибоко під землею, або прискорювачі, зокрема й найбільший у світі — Великий адронний колайдер, зазнали невдачі.

Важкі елементи утворюються під час вибуху зорі або на поверхнях нейтронних зір через поглинання ядер водню (протонів). Це відбувається при надзвичайно високих температурах, але при відносно низьких енергіях. Міжнародній дослідницькій групі, яку очолює Франкфуртський університет імені Ґете, вдалося дослідити поглинання протонів у накопичувальному кільці ― йонному прискорювачі Центру дослідження важких іонів імені Гельмгольца (GSI Helmholtzzentrum für Schwerionenforschung) в Німеччині.