Нове дослідження, яке професійні астрономи виконали разом з волонтерами — громадськими вченими (citizen scientists), дало змогу відкрити 95 об’єктів, відомих як коричневі карлики. Це холодні небесні тіла; їх розміри перевищують розміри планет, але менші, ніж у зір. Виявлені коричневі карлики лежать від Сонця на відстанях в кілька десятків світлових років і тому астрономи вважають їх нашими космічними сусідами. Результати дослідження оприлюднив The Astrophysical Journal.

Відкриття зроблено в рамках проєкту NASA «Backyard Worlds: Planet 9» (назву можна перекласти як «Планети за двором: Планета 9» — йдеться про об’єкти, що лежать на межі Сонячної системи, Ред.). Його виконують професійні астрономи та добровольці. Суть проєкту в тому, що віддалені від нас небесні тіла шукають за даними спостережень космічного інфрачервоного телескопа WISE (Wide-field Infrared Survey Explorer, Ширококутний інфрачервоний оглядовий дослідник).

У якому б напрямку ми не дивилися, Всесвіт всюди однаковий, якщо наш погляд проникає дуже далеко. Поряд з нами (в космічному масштабі) є яскраві туманності, зоряні скупчення і темні хмари газу та пилу. До центра Молочного Шляху більше зір, ніж в інших напрямках. Але на відстанях мільйонів та мільярдів світлових років галактики розміщуються рівномірно у всіх напрямках, і все має однаковий вигляд. Астрономи кажуть, що Всесвіт є однорідним й ізотропним. По-іншому, Всесвіт гладкий, тобто його геометрія плоска.

Науковці Гарвард-Смітсонівського астрофізичного центру (Harvard-Smithsonian Center for Astrophysics, CfA) і Технологічного інституту Нью-Джерсі (New Jersey Institute of Technology, NJIT) оголосили про перше успішне спостереження та вимірювання характеристик «центрального двигуна» сильних сонячних спалахів. Результати дослідження, оприлюднені в журналі Nature Astronomy, розкривають джерело інтенсивної енергії, що живить сонячні спалахи.

Астрономи, які виконують Слоанівський цифровий огляд неба (Sloan Digital Sky Survey, SDSS), оприлюднили 19 липня 2020 року всебічний аналіз найбільшої тривимірної мапи Всесвіту, що була коли-небудь створена раніше. Ця мапа дає змогу заповнити найсуттєвіші прогалини в результатах наших досліджень еволюції Всесвіту.

Ще один космічний зонд приєднався до армади апаратів, що спостерігають за Сонцем. Штучний супутник Сонця (Solar Orbiter) Європейського космічного агентства виконав 15 червня поточного року свій перший близький прохід повз світило на відстані 77 мільйонів км, тобто приблизно вдвічі ближче до Сонця, ніж Земля. Цей перший перигелій, що стався до того, як Solar Orbiter розпочав повноцінні наукові операції, дав змогу отримати разючі зображення зовнішньої атмосфери Сонця.