Групі астрофізиків під керівництвом науковців з Каліфорнійського технологічного інституту вперше вдалося змоделювати рух первісного газу в ранньому Всесвіті до стадії, на якій він потрапляє в диск речовини, що живить одну надмасивну чорну діру. Нове комп’ютерне моделювання перевертає уявлення астрономів про такі диски, сформоване з початку 1970-х років, і прокладає шлях для нових відкриттів про те, як чорні діри та галактики ростуть і еволюціонують.

Одним із найпростіших способів знайти екзопланети є метод транзитів (транзитна фотометрія). Його суть в тому, що реєструючи блиск зорі, помічають, як вона тьмяніє, коли планета проходить перед нею. Звісно, між нами та зорею можуть проходити інші об’єкти: наприклад, подвійні планети, супутники планет, екзокомети і, готові таке сприйняти... інопланетні мегаструктури! Група науковців створила симулятор транзиту, який може передбачити зміну яскравості від різних транзитних об’єктів, навіть від роїв Дайсона (Dyson Swarms), які на момент спостережень будують інопланетяни.

Атмосфера Землі захищала життя протягом мільярдів років, що уможливило появу притулку, де еволюція створила такі складні форми життя, як ми. Озоновий шар відіграє вирішальну роль у захисті біосфери від смертоносного ультрафіолетового випромінювання. Він блокує 99% потужного УФ-випромінювання Сонця. Магнітосфера Землі також захищає нас від його сильного випромінювання. Але Сонце відносно спокійне. Як ефективно озон і магнітосфера захищають нас від потужних вибухів наднових?

Кілька міжнародних груп дослідників підтвердили теорію про наявність двох чорних дір у центрі далекої галактики OJ 287, яку вперше висунули астрономи з Університету Турку (Фінляндія). Результати нещодавнього дослідження вказують на те, що супутникові спостереження, виконані в 2021 році, вперше виявили меншу чорну діру цієї пари.

За час свого існування наша галактика стикалася з багатьма іншими. Космічний телескоп Gaia («Ґайя») Європейського космічного агентства (European Space Agency, ESA) дав змогу з’ясувати, що остання з цих катастроф сталася на мільярди років пізніше, ніж досі вважали астрономи.

Молочний Шлях з часом розростався. Коли інші галактики наближалися й стикалися з ним, то наша галактика їх розривала і поглинала. Кожне зіткнення спричиняло появу своєрідних зморшок, які й досі наявні в різних сімействах зір, впливаючи на те, як вони рухаються та поводяться в космосі.