Повідомлення науковців про виявлення ознак життя на одній з екзопланет стало для широкого загалу сенсацією. Результат справді цікавий, але наука влаштована так, що будь-який здобуток мають підтвердити незалежно інші дослідники. Про те, як сприйняли оприлюднене повідомлення окремі колеги-астрономи йдеться у статті Александри Вітце (Alexandra Witze) «Signs of life on a distant planet? Not so fast, say these astronomers. Bold claims of ‘biosignature’ molecules trigger an outpouring of scepticism», вміщеної на сайті Nature. Нижче подаємо її переклад.

Ознаки життя на далекій планеті? Не так однозначно, кажуть окремі астрономи
Сміливі заяви про молекули-«біосигнатури» спричинили певний скептицизм.

Група астрономів, яку очолювали науковці з Кембриджського університету, поширила заяву про те, що вони знайшли «найвагоміші натяки на біологічну активність за межами Сонячної системи». Відкриття стосується далекої планети, відомої як K2-18 b, що, за словами наукової групи, має одну або кілька молекул в атмосфері, які могли бути створені живими істотами [1].

Інші дослідники, які вивчають такі «біосигнатури» в атмосферах екзопланет, скептично сприйняли цю заяву. «Це не переконливий доказ», — сказав Стівен Шмідт (Stephen Schmidt), астроном з Університету Джонcа Гопкінса в Балтиморі, штат Меріленд. «Це майже напевно не життя», — заявила Тесса Фішер (Tessa Fisher), астробіолог з Аризонського університету в Тусоні.

У цій статті Nature розглядає гучну заяву — і чому багато науковців кажуть, що це далеко не доказ інопланетного життя.

Що вдалося знайти?

Група з Кембриджа повідомила, що за допомогою космічного телескопа Джеймса Вебба (James Webb Space Telescope, JWST) виявила в атмосфері екзопланети K2-18 b ознаки молекули диметилсульфіду (dimethyl sulfide, DMS), сполуки з різким запахом, яку можуть виробляти бактерії. Планета, менша, ніж Нептун, лежить від Землі на відстані приблизно 38 парсеків. Науковці виявили молекулу, аналізуючи світло зір, яке проходить крізь атмосферу планети; різні хімічні сполуки залишають специфічні відбитки в спектрі світла. Дані можуть вказувати на наявність спорідненої молекули диметилдисульфіду (dimethyl disulfide, DMDS) або на додаток до DMS, або замість неї [1]. Ці хімічні речовини інтригують, бо на Землі їх виробляють живі організми, такі як морський фітопланктон.

2023 р. дослідники повідомляли про схожі висновки [2]. В новій роботі науковці вивчали планету в різних довжинах хвиль і отримали, як вони вважають, сильніший і чистіший сигнал про присутність молекул.

Дослідники кажуть, що здатність розібратися в детальній хімії далекої планети — це технічний прорив. «Те, що ми бачимо, є серйозною зміною парадигми в галузі науки про екзопланети», — сказав керівник групи Нікку Мадхусудхан (Nikku Madhusudhan), астроном з Кембриджа, під час прямої трансляції колоквіуму 17 квітня. Він не відповів на запит Nature про інтерв’ю до моменту публікації цієї статті.

Чому це важливо?

Вчені століттями шукали життя за межами Землі. Якщо DMS і DMDS справді існують в атмосфері цієї планети, і якщо вони утворюються через біологічну активність, це стане переломним моментом у пошуках позаземного життя.

Ця робота також знаменує собою крок до розуміння таких планет, як K2-18 b, що є одними з найпоширеніших із понад 5800 планет, виявлених у Всесвіті. Через їхню масу такі планети називають «міні-Нептунами», але крім цього, мало що відомо про їхній склад. Деякі дослідники, зокрема й група Мадхусудхана, кажуть, що деякі з них можуть бути екзотичними водними світами, оточеними атмосферою з водню [3]. Якщо це так, то вони можуть бути одними з найкращих місць для пошуку позаземного життя.

Чому інші дослідники налаштовані скептично?

По-перше, є питання про те, чи має K2-18 b взагалі воду або поверхню, на якій може жити будь-що. Моделювання схожих на неї планет показує, що вони, ймовірно, безплідні [5,4]. «Сценарій безжиттєвого міні-Нептуна досі є найпростішим поясненням», — сказав Джошуа Кріссансен-Тоттон (Joshua Krissansen-Totton), планетолог з Вашингтонського університету в Сіетлі.

Крім того, виникає питання про те, чи справді присутні молекули DMS/DMDS, чи це помилковий сигнал. За словами Лаури Крейдберґ (Laura Kreidberg), астронома з Інституту астрономії Макса Планка в Гейдельберзі, Німеччина, вимірювання, про які повідомила команда Кембриджа, «дійсно перевищують межі можливостей JWST».

Шмідт і його колеги нещодавно повторно проаналізували заяву наукової групи Кембриджу 2023 р. та не знайшли в цих даних жодних доказів наявності молекул біосигнатур [6]. Шмідт каже, що нові спостереження «досить галасливі, і будь-які особливості можуть бути просто статистичними коливаннями». Натомість дослідники з Кембриджа кажуть, що ймовірність того, що сигнал може бути випадковим, становить лише 0,3%.

Нарешті, якщо сигнал DMS/DMDS справді реальний, то є багато додаткових питань, які потрібно вирішити, перш ніж його можна буде віднести до життя, кажуть інші дослідники. Наприклад, лабораторні експерименти показали, що DMS можна отримати за допомогою абіотичних процесів — тих, що не відносяться до життя [7]. «Ми дуже мало знаємо про хімію цих атмосфер», — сказала Елеонор Браун (Eleanor Browne), хімік з Колорадського університету в Боулдері, яка керувала цим недавнім дослідженням. Інші повідомляли, що DMS присутній на кометі, яку досліджував європейський космічний апарат і на якій точно немає життя [8].

«Планетний контекст — це те, що має значення», — заукажив Едвард Швітерман (Edward Schwieterman), астробіолог з Каліфорнійського університету в Ріверсайді. Якщо молекули справді є в атмосфері планети, каже він, «нам треба обміркувати нові способи виробництва великої їх кількості абіотичним шляхом і оцінити ці можливості, перш ніж прийняти це як доказ існування життя».

Що буде далі?

Мадхусудхан і його колеги сподіваються отримати більше часу для спостережень з JWST, щоб допомогти визначити статистичну значущість їхнього результату. Окрім цього, каже Швітерман, «те, що ви хотіли б мати, — це перевірка результату кількома незалежними групами».

Незалежно від того, як буде далі зі здобутим науковим результатом, він підкреслює важливість вивчення таких планет, як K2-18 b, Крейдберґ сказала: «Це дуже, дуже цінний майданчик для нас, щоб зрозуміти, як працює атмосфера планет».

doi: https://doi.org/10.1038/d41586-025-01264-z

References (Список літератури)

1. Madhusudhan, N. et al. Astrophys. J. Lett. 983, L40 (2025).

2. Madhusudhan, N. et al. Astrophys. J. Lett. 956, L13 (2023).

3. Holmberg, M. & Madhusudhan, N. Astron. & Astrophys. 683, L2 (2024).

4. Wogan, N. F. et al. Astrophys. J. Lett. 963, L7 (2024).

5. Glein, C. R., Yu, X., & Luu, C. N. Preprint at arXiv https://doi.org/10.48550/arXiv.2504.09752 (2025).

6. Schmidt, S. P. et al., Preprint at arXiv https://doi.org/10.48550/arXiv.2501.18477 (2025).

7. Reed, N. W. et al., Astrophys. J. Lett. 973, L38 (2024).

8. Hänni, N. et al. Astrophys. J. 976, 74 (2024).

За інф. з сайту www.nature.com

Переклад: Іван Крячко