Незначні вогняні спалахи в сонячній атмосфері можуть вирішити давню таємницю. Нові спостереження виявили частинки сонячної корони з високою температурою, але без видимих джерел тепла. Це свідчить про те, що таким джерелом може бути велика кількість невеликих спалахів. Результати дослідження оприлюднив журнал Nature Astronomy.
Стан корони є джерелом таємниці з 1869 року, коли астрономи під час сонячного затемнення виявили в ній невідому речовину. Коли її пізніше ідентифікували як залізо, розпечене до понад мільйона градусів за Цельсієм, виникла проблема: поверхня Сонця має температуру лише 5500 ° С, тому як плазма в короні може бути значно гарячішою?
Нові спостереження вказують на те, що спалахи невеликої потужності можуть нагріти Сонячну корону. Фото з сайту www.newscientist.com.
Надлишкове тепло може походити від наноспалахів — невеликих, окремих вивержень плазми, вивільнених із петлеподібних ділянок магнітного поля Сонця, — вважає Ліндсей Ґлесенер (Lindsay Glesener) з університету Міннесоти та її колеги, зокрема керівник групи Шінноцуке Ішікава (Shinnosuke Ishikawa) з Агентства аерокосмічних досліджень Японії (Japan Aerospace Exploration Agency) в Канаґаві.
Окремий наноспалах не доступний для спостережень на нинішньому рівні технології, але команда Ґлесенер, можливо, виявила їх в сукупності. «Мабуть, ви можете бачити сумарні ефекти [малого] спалаху, коли всі вони проявляють себе як єдине ціле», — зауважила Ґлесенер.
Спостережні дані науковці отримали з допомогою ракети FOXSI-2 (під час її другого польоту), що має назву «Оптика для фокусування рентгенівського зображення Сонця» (Focusing Optics X-ray Solar Imager). Вона стартувала з Нью-Мексико 11 грудня 2014 року і її прилади протягом лише 6,5 хвилини виконували спостереження різних ділянок Сонця, перш ніж ракета повернутися на Землю. Під час місії команда ухвалювала рішення про те, куди спрямувати свої інструменти, в режимі реального часу. «Це було досить напружено» — зазначила Ґлесенер.
Над активною зоною Сонця без очевидних спалахів, команда зареєструвала 15 високоенергетичних рентгенівських фотонів, які, ймовірно, були породжені речовиною, нагрітою до 10 мільйонів градусів. Якби корона була однорідною, з постійним джерелом тепла, як це передбачають альтернативні теорії про перенос тепла магнітними хвилями з нижчих шарів, — плазма так би не нагрівалася.
«Мені було дуже приємно це бачити» — сказав Емі Вайнберґер (Amy Winebarger) з Центру космічних польотів імені Джорджа Маршалла в Гантсвіллі, штат Алабама. Вайнберґер і Ґлесенер вважають отримані спостережні дані надійним доказом того, що наноспалахи існують, але гадають — вивчення коронального нагрівання потребує докладніших досліджень. «Наступним кроком має бути порівняння цих моделей» — зазначає Вайнберґер.
Цьому може допомогти наступний політ FOXSI в серпні 2018 року (може буде знайдено більш гарячі ділянки корональної плазми), а також рентгенівський телескоп NuSTAR, який нині працює в космосі — вважає Ґлесенер.
За інф. з сайту www.newscientist.com
