Чому Марс безплідний і непридатний для життя, тоді як життя завжди процвітало тут, на нашій відносно схожій планеті Земля? Відкриття, зроблене за допомогою марсохода NASA, дало ключ до розгадки цієї таємниці. Згідно з результатами нового дослідження, хоча колись на Марсі текли річки, він був приречений стати переважно пустельною планетою.
Науковці вважають, що наразі на Марсі є всі потрібні інгредієнти для життя, крім, мабуть, найважливішого: рідкої води. Однак червона поверхня вкрита руслами стародавніх річок та западинами колишніх озер. Це свідчить про те, що колись на нашому сусідові текла вода.
Наразі кілька марсоходів шукають на Марсі ознаки життя, яке могло існувати в ті більш придатні для нього часи, мільйони років тому. Раніше цього року марсохід NASA Curiosity виявив відсутній елемент у цій головоломці: породи, багаті карбонатними мінералами.
Ці «карбонати» — такі як вапняк на Землі — діють ніби губка для вуглекислого газу, втягуючи його з атмосфери та утримуючи його в породі. Нове дослідження, результати якого опубліковані в журналі Nature, змоделювало, як саме існування цих порід може змінити наше розуміння минулого Марса.
Марсохід NASA Curiosity виявив гірські породи, багаті на карбонатні мінерали. Фото з сайту https://phys.org.
Нетривалі «оазиси»
Перший автор дослідження Едвін Кайт (Edwin Kite), планетолог з Чиказького університету та учасник наукової групи Curiosity, сказав: «Періоди придатності для життя в деякі часи та в деяких місцях на марсі, ймовірно, існували». Але ці «оазиси» були радше винятком, ніж правилом.
На Землі вуглекислий газ в атмосфері нагріває планету. Протягом тривалого часу вуглець накопичується в гірських породах, таких як карбонати. Потім вулканічні виверження викидають газ назад в атмосферу, створюючи збалансований кліматичний цикл, що сприяє постійному кругообігу води.
Однак, за словами Кайта, Марс має «слабку» швидкість виділення вулканічних газів, як порівняти із Землею. Це порушує баланс і призводить до того, що Марс є набагато холоднішим і менш гостинним.
Згідно з моделюванням, яке виконали дослідники, після коротких періодів наявності рідкої води на Марсі настали 100 мільйонів років безплідної пустелі — довгий час для того, щоб щось вижило. Кайт вважає, що глибоко під поверхнею Марса, можливо, є кишені рідкої води, яких ми ще не знайшли. Він додав, що марсохід NASA Perseverance, який у 2021 році здійснив посадку в районі дельти стародавньої марсіанської річки, також виявив ознаки карбонатів на краю висохлого озера.
Марсохід Perseverence виявив ознаки карбонатів, багатих на вуглекислий газ. Фото з сайту https://phys.org.
У подальшому науковці сподіваються знайти більше доказів існування карбонатів. Кайт сказав, що найкращим доказом буде повернення зразків гірських порід з поверхні Марса назад на Землю — і Сполучені Штати, і Китай поспішають зробити це в наступному десятилітті.
Чи ми самотні?
Зрештою, вчені шукають відповідь на одне з головних питань: наскільки поширені планети, схожі на Землю, які можуть мати життя? З початку 1990-х років астрономи відкрили майже 6000 планет за межами Сонячної системи.
Але лише для Марса та Землі вчені можуть вивчати гірські породи, що дасть їм змогу зрозуміти минуле планети, сказав Кайт. Якщо ми з’ясуємо, що на Марсі ніколи не було навіть крихітних мікроорганізмів у той час, коли там була рідка вода, це означатиме — поява життя у Всесвіті є важкою справою.
Але якщо ми знайдемо докази стародавнього життя, це «по суті скаже нам, що виникнення життя є легким у планетному масштабі», сказав Кайт.
За інф. з сайту https://phys.org
